Протягом життя люди стикаються з питаннями збереження добробуту, гармонії у відносинах із собою та з навколишнім світом. Як визначити причини виникнення психічних розладів, а також симптомів, які знижують якість життя та працездатність?

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, психічне здоров'я - це стан добробуту, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти.

У своїх працях О.М. Леонтьєв та С.Л. Рубінштейн підкреслювали походження та розвиток психіки з різних форм зовнішньої діяльності. За теорією С.Л. Рубінштейна свідомість спонукає людину здійснювати певні вчинки, а вони, у свою чергу, формують її свідомість. Цей принцип єдності свідомості та діяльності послужив до становлення наукових експериментів, у яких психіка людини вивчалася через її поведінку.

З 1977 року біопсихосоціальна модель Д. Енгеля дозволяє побачити взаємозв'язок проблем людини, складність їх взаємодії. Вона допомагає вибудувати цілісну картину не просто лікування розладу, що вже виник, але важливість навколишнього середовища, способу життя, гнучкості мислення для збереження психічного здоров'я людини.

Для психотерапевта хвороба виступає не напершому місці. На першому місці - людина, який він і який його психоемоційний стан, незважаючи на те, що скарги йдуть, як правило, на конкретні симптоми. Те, яке значення людина надає хвороби, як вона її обробляє, як складається уявлення про хворобу, важливіше, ніж сама хвороба, у психологічному плані. Дуже важлива постановка наступних питань:

• Як людина реагує на навколишній світ?
• Що його оточує?
• Який його психоемоційний стан?

Таким чином, біопсихосоціальна модель показує, що у розвитку хвороби, або будь-якого розладу у людини відіграють важливу роль біологічні (генетичні, анатомічні, фізіологічні) порушення психологічні фактори (що включають мислення, емоції та поведінку) соціальні чинники (соціально-економічні, соціальне мікрооточення, культурні чинники). У рамках сучасного трактування біопсихосоціальної моделі психофармакотерапія первинно орієнтована на біологічний фактор. Психотерапія активно взаємодіє з особистістю і, частково, із соціальним впливом. Тісна взаємодія трьох чинників є основою ефективності комплексного підходу.

Практичне застосування біопсихосоціальної моделі в рамках консультування та психоутворення дозволяє зробити терапію більш пацієнт-орієнтованою. Діагностика всіх трьох областей, правильне визначення їхньої взаємодії та вкладу в стан людини, з урахуванням її індивідуальних особливостей, допомагає людині стати на шлях досягнення гармонійного розвитку та збереження психічного здоров'я.

Литература

1. Agnafors S., Svedin C., Oreland L., Bladh M. Biopsychosocial Approach to Risk and Resilience on Behavior in Children Followed from Birth to Age 12. Child Psychiatry Hum Dev. 2017 Aug; 48(4):584-596. doi: 10.1007/ s10578-016-0684-x
2. Papadimitriou G. The "Biopsychosocial Model": 40 years of application in Psychiatry. Psychiatriki 2017 Apr-Jun; 28(2):107-110. doi: 10.22365/jpsych.2017.282.107. PMID: 28686557 https://www.psychiatriki-journal.gr/documents/psychiatry/28.2-EN-2017- 109.pdf
3. Németh R., Sik D., Katona E. The asymmetries of the biopsychosocial model of depression in lay discourses - Topic modelling online depression forums. SSM - Population Health.Volume 14, June 2021 https://doi.org/10.1016/j.ssmph.2021.100785
4. Михайлов Б. В., Мажбіц В. Б. Біопсихосоціальна модель реабілітації хворих на шизофренію. Український вісник психоневрології Том 19, випуск 2 (67) 2011. c. 52- 54 doi 10.36927/2079-0325
5. Возний Д. В. Холістичний підхід та біопсихосоціальна модель допомоги при алкогольній залежності: основні принципи діагностики та лікування. Архів психіатрії. – 2014. – Т. 20, No 4. c. 116–118 http://repo.odmu.edu.ua:80/xmlui/handle/123456789/4050
6. Аймедов К.В. Без психического здоровья – нет здоровья. Его Величество – пациент. Октябрь 2016 No 8 (156). с. 2-3 https://www.onmedu.edu.ua